Про стигму та дискримінацію ВІЛ-інфікованих

12 лютого 2024

Терміни «стигма» та «дискримінація» зазвичай використовуються для опису жорстокого поводження з людьми, які живуть з ВІЛ. Взагалі, сигма пов’язана з ВІЛ-статусом, являє собою негативне сприйняття людей, які живуть з ВІЛ. Прикладом є стереотип про те, що вони не є продуктивними у сфері праці.

Стигма має багато негативних наслідків, наприклад, заперечення людьми своєї хвороби або намагання приховати її від знайомих чи сім’ї. Незалежно від того, чи знають близькі ВІЛ – позитивної людини про її статус, людина, скоріше за все, приховуватиме свій діагноз на місці роботи чи навчання.

Страх ізолювання є причиною того, що ВІЛ – позитивні люди не звертаються за допомогою до установ  охорони здоров’я і не проходять курс лікування. Велика кількість людей не знаючи, що у них є ВІЛ – інфекція, бояться пройти тестування через стигму, яка існує в суспільстві щодо ВІЛ-позитивних людей. Стигма і дискримінація, пов’язані з ВІЛ-інфекцією, є причиною ефективної протидії з ВІЛ/СНІДом.

Дискримінація за ВІЛ статусом була спричинена страхом, недостовірною інформацією, а також поглядом на питання ВІЛ через призму моралі.

Дискримінація через ВІЛ-статус виникає тоді, коли менш сприятливе ставлення прямо або опосередковано базується на фактичному або приписуваному ВІЛ-статусу особи. Вона може включати в себе, як для  прикладу відмову у працевлаштування або менший розмір оплати праці.

Існує багато форм сигми та дискримінації, пов’язаних з Віл-статусом та можуть бути віднесені до неприйнятних форм поведінки та практик, включаючи цькування, словесні образи, фізичні напади на людей, які живуть з ВІЛ. Такі форми поведінки особливим чином впливають на людей, які живуть з ВІЛ, викликаючи у них депресію, занижену самооцінку і відчай.

На стигматизацію і дискримінацію впливають і недостатнє розуміння хвороби, міфи і стереотипи щодо шляхів передачі інфекції, засобів профілактики, упередження. В суспільстві існує значний рівень необізнаності та страху щодо передачі ВІЛ.

З метою подолання стигми та дискримінації у зв’язку з ВІЛ, сфера праці, яка розглядається, як основний майданчик протидії поширенні епідемії з ВІЛ/СНІДом.

Для забезпечення ефективних заходів щодо протидії стигмі і дискримінації у зв’язку з ВІЛ/СНІДом, питання недискримінації щодо ВІЛ та СНІДу мають бути включені у загальну політику/програму підтримки здоров’я працівників та/або політику недискримінації та гендерної рівності, чи мати форму окремих положень в колективних договорах/галузевих угодах чи реалізовуватися як окрема політика недискримінації у зв’язку з ВІЛ-статусом людини.

Політика щодо ВІЛ на робочих місцях – це заява про прихильність, визнання проблеми подолання епідемії ВІЛ/СНІДу, яка зобов’язує впроваджувати заходи з ВІЛ на робочому місці, забезпечуючи недискримінацію, гарантуючи конфіденційність ВІЛ-статусу та забезпечуючи ефективний доступ з профілактики, тестування та лікування ВІЛ-інфекції.

Профілактичні дії на робочому місці допомагають знизити рівень стигматизації та створити сприятливе виробниче середовище вільного від переслідувань та/ або дискримінації для співробітників, які живуть з ВІЛ, забезпечення гідних умов праці та дотримання прав людини, а також визнання гідності ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, оскільки кожна людина має право на рівні права та можливості, на соціальну справедливість, а також на відсутність дискримінації у сфері праці.