Державний ринковий нагляд (далі – ринковий нагляд)– діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Орган державного ринкового нагляду – це центральний орган виконавчої влади та його територіальні підрозділи, які здійснюють державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Метою діяльності органів ринкового нагляду є забезпечення відповідності нехарчової продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загрози безпеці життя та здоров’я людей, безпечні умови праці, захист прав споживачів (користувачів), захист довкілля. 

Згідно Переліку видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року № 1069, Державна служба України з питань праці та її територіальні органи здійснюють реалізацію державної політики з ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції у наступних сферах відповідальності (види продукції): 

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» Кабінет Міністрів 26 грудня 2011 року Постановою № 1404 затвердив ступені ризику видів нехарчової продукції та критерії, за якими визначається належність нехарчової продукції до відповідних ступенів ризику.

Ступень ризику видів нехарчової продукції – це рівень небезпеки (загрози) суспільним інтересам, що  становить або може становити продукція.

Ступені ризику поділяють на підвищений та низький.

Належність продукції до підвищеного ступеня ризику визначається органами державного ринкового нагляду за такими критеріями:

• призначення продукції для певної категорії споживачів (користувачів) (зокрема, діти залежно від вікових категорій, вагітні жінки, особи похилого віку, особи з обмеженими фізичними можливостями), якими продукція може використовуватися;
• використання у продукції хімічних і біологічних речовин, що можуть негативно впливати на  стан здоров’я людини чи стан довкілля або становлять серйозний ризик;
• наявність у продукції фізичних, механічних чи радіаційних факторів (зокрема, система тиску, вогнебезпечність, можливість ураження електричним струмом, радіаційна небезпечність, здатність випромінювати іонізуюче випромінювання, ламкість, можливість травмування), що можуть становити загрозу для життя та здоров’я людей;
• застосування продукції у сфері користування радіочастотним ресурсом України (залежно від виду радіообладнання, радіотехнології, максимальної потужності передавача, встановлених регуляторних вимог);
• підключення продукції до телекомунікаційної мережі загального користування (залежно від способу підключення).

Наявність небезпек, притаманних певному виду продукції (зокрема колючим та ріжучим інструментам, окремим видам речовин та обладнання для спеціального використання), не може бути достатньою підставою для віднесення такої продукції до підвищеного ступеня ризику.

Належність продукції до низького ступеня ризику визначається за такими критеріями:

• призначення продукції для використання виключно особами, що мають відповідну професійну підготовку та кваліфікацію для використання такою продукції;
• відсутність у продукції факторів, що можуть становити загрозу для життя та здоров’я людей;
• наявність іншої продукції, яка не віднесена до підвищеного ступеня ризику.